Печера Скитська (Гострi Говди)

Відкрились у 50-х роках ХХст. у тоді діючому кар'єрі, дві горизонтальні тріщини по 20м, з'єднаних між собою і з виходом обох на поверхню. Загальна довжина 50м.

Перші обстеження, розкопку замуленого проходу у ще дві тріщини у 1972 році виконали учні школи смт Кострижівки.

Названа у 1983 році Б. Рідушем та В. Андрійчуком, від Скитського гіпсового родовища. Друга назва надана П. Площанським у 1990 році при відкритті основної частини печери, від назви урочища Гострі Говди. (Говди від австрійського - скелі).

Печера починається двометровим пологим спуском на північ у довгу високу тріщину, з якої за 3 м від входу відходить низький та вузький лаз у наступну довгу тріщину, з якої також є вихід на поверхню. Обидві тріщини мають вдалині поглиблення (ями).

У третю коротку тріщину веде замулений лаз, а в четверту коротку можна перелізти через обвалені глиби висотою до 3 м, чи протиснутись вузькою тріщиною – Горизонтальна калібровка. Четверта тріщина на північ закінчується висипкою. П’ята тріщина дуже вузька відходить від четвертої на південь.

Після прокопки 1990 року далі у печеру веде лаз Спіраль (13) – спуск вниз з зиґзаґом вверх. На цьому повороті в гіпсах є вверх отвір, а на поверхні яма з водозбором близько 10 м2, через що цей лаз часто заносить глиною і його приходиться знову прокопувати. За Спіраллю тягнеться довга вузька галерея на південь. Тут встановлені двері-решітка – “Решітка” (49) з замком для захисту печери від вандалів та захисту вандалів від блуду у печері. Це шоста паралельна галерея від входу – Веселий хід (спочатку вузьку довгу тріщину з гострими виступами на стінках було “весело” проходити). Далі печера трохи міняє конфігурацію.

Довга шоста галерея виводить до натічних утворень – Суха натічка (14). Тут стіни вкриті натічними утвореннями, частина з яких обвалилась і висохла.

4 За 10 м на південь – глиняні утворення у вигляді витиску глини з отворів – Давка (47). Сива глина вповзає у печеру зберігаючи конфігурацію отворів у гіпсах.

Поруч у ніші знаходиться горизонтальне сухе натічне утворення темно коричневого кольору – Оксамит (1), де зверху на натічці виблискують вторинні кристали гіпсу наче оксамит. Давка, ще спостерігається на північному заході печери, де починається довга вузька тріщина Стріла (36).

Від залу Оксамит – широкий лаз, занесений глиною майже доверху переходить у коротку, а далі у довгу високу тріщину.

Тут при високих рівнях ґрунтових вод скапує вода, що утворила на глинистому дні конуліт – Чорнильниця (2). Напроти на стінці – перші кристали, а під карнизом у тупиковій тріщині на ґрунті осіли невеличкі поодинокі кристали – Печерний іній.

5 На південь ця довга тріщина закінчується замивами. А на північ висипкою, перед якою низький лаз на захід – Вертикальна калібровка до короткої тріщини та “шкурного” п’ятиметрового лазу Труба (15).

Після прокопки 1993 року труба вивела у наступну тріщину і далі довгий лаз до перехрестя Розслабуха (3). Тут можна встати в повний зріст і відпочити. А низький повзучий прохід від Чорнильниці до Рослабухи “охрестили” – Cтометрівка.

На південь від Розслабухи, за 20 м на стінах звисає декілька монокристалів гіпсу Плафон (16).

Плафони ще спостерігаються в північній частині печери біля середини ходу Стріла (36) та на захід від початку Стріли перед Давка (47). Там же західний тупик закінчується сухими натічними кірками

6 Від розвилки з плафонами відходять три важко-прохідні відгалуження і декілька коротких щілин. Східне відгалуження – коротка тупикова тріщина, Середнє відгалуження – Галерея КС “Кристал” (17), що закінчується тупиком – Молочний шлях (18). Молочний шлях – суха натічка на дні біло-кремового відтінку довжиною близько 8 м, за якою можливий ще прохід, але для її збереження туди ніхто не ходить. Західне довге відгалуження Галерея Троглодитів (19) виводить до розвилки Тризуб.

Простора галерея виводить до великого обваленого блока з висипкою на півночі. Над обваленим блоком на стінах відкриваються крупнокристалічні перисті гіпси – Пера (20).

Поруч ще декілька обвальних глиб гіпсу, один з яких наче висить над іншими – Висячий камінь (21).

Від Розслабухи на північ – висипка з натічними формами, які винесені на перехрестя для огляду. На захід відходить простора галерея, де відразу на стінці і на похилому дні біля стіни – суха натічка Колорадо. Розмита і закальцьована глина з уступами каньйоноподібної форми. Сьогодні повністю знищена.

7 Далі дуже вузька непрохідна тріщина на південний захід і тупик на північний захід, в кінці якого занирнувши під скелю виниряєш вузьким лазом вверх – Горло (22) у новий лабіринт. Тепер прокопано прямий прохід мимо Горла.

В межах від Горло (22) до Кончіта (7) та в багатьох місцях на північ від – Гроно винограду (9) кристали і стіни вкриті чорним порошком (аморфні утворення оксидів та гідроксидів марганцю). В деяких місцях поверх чорного нальоту вже наросли мілкі кристали.

Далі починається велике кільце, яким праворуч на захід через 10 м є південний тупик з утвореннями – Селеніт у глинах (23), Вся печера розділена горизонтально на дві частини між якими залягає прошарок бентонітових глин. В цих глинах сформувались голчасті пачки кристалів – селеніт.

8 Від південного тупика за 20 метрів з двома поворотами праворуч великого кільця нависають кристали, кінчики яких “перерізають” площиною кришталеві кірки з дрібних кристалів – Переріз кристалів (6),

Від (6) на північ відходить три проходи. Східний прохід мимо утворень – Селеніт на полицях (24) виводить до тріщини запакованої кристалами – Шахова дошка (25).

Середній прохід – короткий тупиковий. Західний прохід виводить до розвилки, над якою у тріщинах також запаковані вторинні кристали – Кубіки (26). Трохи далі на полиці зібрані уламки монокристалів гіпсу – Мар’їне скло (27), а в тупику – Суха натічка (14). Тут можливий перехід у східний прохід.

Від – Переріз кристалів (6) на південь продовжується галерея великого кільця на якій нависає трикутний уступ з кристалами – Титанік (29). Відразу за ним вверху стінки отвір до 20 сантиметрів звідки текла глина – Димохід (31), утворивши на дні проходу конус глиняних накопичень висотою до метра.

Відразу за конусом на глиняному дні у вигляді сліду від скапування води утворився конуліт – Слід спелеолога (30). Станом на 2021 рік вода вже не скапує зі стінки і конуліт висох.

9 Від галереї вниз дугою відходить замитий лаз у нижній зал. Між нижнім залом і галереєю є невеличке віконце цікавої форми – Цікаве місце (32). Галерея виводить на Центральне перехрестя (33), Тут національний природний парк “Дністровський каньйон” облаштував метеопост для контролю температури ґрунту у порожнині. Від перехрестя на схід лабіринти великого кільця виводять на Велику розвилку, з перегородками та ще одним отвором у стінці – Ілюмінатор (4).

Від Великої розвилки на південь тягнеться стометрова галерея до розвилки – Тризуб (5). Ця галерея, місцями не була заповнена глинами утворюючи – Розпори. На одному з перегибів на дні випали мілкі кристали – Печерний сніг. В результаті розкопок тупиків від розвилки – Тризуб стометрова галерея була встелена глиною, що виносилася з забою.

Від Центрального перехрестя на захід веде простора галерея з боковими тупиками, яка після ями піднімається до висячої грузи кристалів – Виноградне гроно (9).

10 Від Виноградне гроно (9) на північ відходить північний район, а на захід лабіринт з поворотом на південь виводить до нависаючого невеличкого сталактита. За проходом галерея на північ виводить до натічних утворень з невеличкими сталактитовими формами – Сіра натічка (39).

Звідси на захід простора галерея виводить до перехрестя з нависаючою груздою кристалів – Борода (12). Від (39) і (12) відходять важко- прохідні галереї до північного району печери.

На захід – короткий похилий лаз виводить у – Кристалевий зал (8) – високий та широкий прохід з обвальними глибами та великими кристалами. В нижній частині – вертикальна глиба вкрита жовтими кристалами – Жовта колона (41).

З північної сторони щілина на стіні обросла білими кристалами – Тріщинна оторочка (40). На південь – вихід на верх обвальних глиб. Тут нависає порода вкрита кристалами з дуговою виїмкою у розмір голови – Корона (42). Далі по кільцю лабіринтом можна потрапити назад до Бороди (12).

11 Спустившись від (42) назад до Жовтої колони (41) на захід веде низький лаз у просторі галереї до перехрестя – Зірка (10). Верхня тріщина на захід від Зірки названа – Щель Маріни, так як Марина Ходирева з Мінська перша її пройшла.

Від Зірки лабіринти на північ і на захід – закінчуються висипками. На південь через лежачий камінь галерея переходить у тріщини без наповнювачів – Розпори (45). Перед розпорами на схід – кільцевий лабіринт – Кільце випробовувань (43) з вертикальним складним перелазом.

Розпори (45) на південь виводять у нижні тупикові галереї з висипками. З нижньої галереї на півночі вверх відходить отвір з кришталевою оторочкою. Оторочка Комин (11), а ще далі внизу стінки – висохлі карбонатні кірки з пустотами всередині – Суха кірка Коробочка (46).

12 Північний район – сітка складних важко-прохідних лабіринтів. У лабіринті на північ від Бороди (12) на перегині підлоги густо осіли дрібні кристали – Печерний

сніг (48). З західної сторони північного району висипка вкрита карбонатною кіркою – Кірка (37). З північної сторони перед довгою вузькою тріщиною на стінці видніються плафони – Північні плафони (36).

У лабіринті в сторону Виноградного гроно (9) на більших кристалах є декілька площин дрібних кристалів – Похилий переріз кристалів (35), поруч тупикову тріщину перетинає ерозійне утворення у вигляді шторок. “Ворота” (34). Від залу – Ілюмінатор (4) на північ тягнеться стометрова галерея до розвилки Тризуб (5).