Печера Оптимістична

Печера знаходиться між с. Королівка та Юр’ямпіль на території Борщівської територіальної громади Чортківського району Тернопільській області.

Вхід у печеру розташований на захід від с. Королівка в лісовому урочищі «Королівка» (Шупарське лісництво, кв. 2, вид. 7) у тальвезі тимчасового водотоку (басейн р. Нічлава) на висоті 262 м. Печера закладена в 30-метровій лінзі верхньотортонських гіпсів, що підстилаються пісковиками і літотампієвими вапняками і перекриваються хемогенними ратинськими вапняками. та потужною (20-40 м) товщею нижньосарматських піщано-глинистих відкладень. Таким чином, тут розвинений покритий карст, і формування печери слід пов'язувати з підземним перетіканням вод р. Нічлави через вододіл до р. Серету.

Печера складається із відносно ізольованих районів.

Район Старий (перший досліджений) розташований у східній частині лабіринту. Тут переважають неширокі ходи, закладені по тріщинах з простяганням 130 і 20°. Перерізи їх трикутні, щілинні, рідше склепінчасті. Невеликі гроти утворюються у місцях перетину ходів

До нього примикає район Вітровий який вважався окремою печерою. Печера Вітрова була відома місцевим жителям з початку XX ст. Вхід у печеру Вітрову розташований також у тальвезі тимчасового водотоку. Привходова частина складається з чотирьох ходів, що з'єднуються вузькими округлими та щілинними каналами. На дні ходів часті скупчення карпатської гальки, перевідкладеної при розмиві VII та VI терас Дністра на поверхні. За розмірами гальки встановлено швидкість підземних потоків (2.0-2.5 м3/с).

Дальню частину того ж району (Північна корона) виявлено та досліджено у 1974-1977 роках. експедиціями львівських та одеських спелеологів (керівники М. П. Савчин, Л. А. Суховей).

У 1977 р. пройдено вузький лаз, що з'єднує район Вітровий з районом Старий.

Далека частина печери (райони Центральний, Дальній, Озерний, Заозерний) складається з низки галерей і залів значних розмірів, що мають майже перпендикулярне простягання до ходів ближньої частини

Проміжний район Глобусів з'єднується із районом Старий двома ходами. Тут з'являються широкі, добре опрацьовані водою галереї, що використовують тріщини 10—15° (Циклоп, Спелеологів) і 310° (Софія). Великі гроти утворюються під час обвалення брил (Молекула, Глобус)

Район Свіжа Вода розташований на північному заході від району Глобусів, і пов'язаний з ним лише одним ходом. Коли цей район відкрили в більшості ходів, стояла вода, що й дало назву району Цей район характерний об'єднанням великих мерідіальних галерей та вузьких поперечних ходів. На півночі до району Свіжа вода примикає субрайон Навігатор

Район Центральний розташован на захід від району Глобусів і пов'язаний з ним одним вузьким ходом. Густа мережа ходів являє собою тріщини з простяганням 10-150 і 305-310°. Щілиноподібні ходи часто розширено у нижній третини і утворюють просторі галереї. На перетині ходів у результаті обвалення брил утворюються великі зали. У районі Центральний можна виділити три поверхи. Підвали - це широкі (3-4 м) і невисокі (0,9-1,5 м) ходи з рівним склепіннями, закладеними по тріщинах напластування. Вище розташовані щілинні ходи заввишки 8-10 м. Третій поверх представляють ходи трикутного перерізу. Західна частина району займає найнижче гіпсометричне положення.

Район Дальній розташований на захід від району Центральний. Тут знаходяться найбільші галереї: Аспірантська (довжина 180, ширина 15 м), Шипуча (190, 3-8 м), Львівська (80, 7-8 м). Домінуючий напрямок 305-310°. Менш виражені напрями 10-15° і 280-285°. Місцями зберігається двоповерхова будова. Багато обвальних залів та галерей, у тому числі зі свіжими завалами

Район Озерний знаходиться на заході печери. Тут переважають просторі готичні ходи із глинистими підлогами. На півночі району вздовж обвальної галереї Старий Львів простягається ланцюжок озер із постійним рівнем води. У західній частині знаходяться великі зали, зокрема зал Григорія Сковороди з чіткими смугами гідратації ангідриту на стінах і склепіннях. На південному сході печери район замикають обвальні ходи.

Район Заозерний розташований північніше району Озерний. Галереї району закладені по тріщинах з простяганням 20 і 290°. На стінах і склепіннях лабіринту часті друзи гіпсових кристалів, зрідка зустрічаються карбонатні натіки.

На північному сході від району Заозерний знаходиться район Міраж. Він представляє собою низку невисоких, часом широких ходів, з переважним простяганням 10-15°, закладених на контакті верхньої та середньої частин гіпсового пласта. Своїми північними ходами Міраж упирається в борт поверхневої балки, тут часто можна бачити свіжі замиви ходів поверхневими водними потоками.

На півдні до району Центральний примикає район Анаконда. Район починається двохсотметровим лазом який приводить у лабіринт невисоких та вузьких ходів прикрашених кристалами. Напрямки ходів 20-30 та 295 – 305°

Район Шляхетний, розташований на південному заході від району «Анаконда». За особливостями своєї структури цей район відрізняється від основної частини печери. Північна частина району являє собою систему паралельних ходів значної протяжності з простяганням 25-30°, розташованих, переважно у верхній частині гіпсової товщі. У південній частині району спостерігається густа лабіринтова сітка ходів з простяганнями 20-25 і 285 - 290°, закладених у середній та верхній частинах гіпсового пласта. Район прикрашено друзами кристалів. Деякі з них мають розмір 50-80 см.

Постійних водотоків у печері немає. У зонах підвищеної тріщинуватості рідко спостерігається просочування інфільтраційних вод. Місцями лабіринт печери розкриває водоносний горизонт баденських відкладень у вигляді невеликих озер

Температура повітря в печері коливається від 7,9-8,2° С на периферії до 9-10°С в центральних частинах. У печері зрідка зустрічаються сталактити і карбонатні натіки, у багатьох місцях є скупчення кристалів гіпсу