Печера Угринь

Тернопільська область. Чортківський район

с. Угринь

Довжина – 1 872 м

Пам'ятка природи місцевого значення.

Рік створення - 1977

Ближня частина печери відома з першої половини ХХ століття.

У 1934 році вчитель з місцевої школи Отецький розкопав отвір у горі і натрапив на великий підземний зал. З того часу почалось освоєння печери.

Згодом печера Угринська стала власністю Подільського туристично-краєзнавчого товариства (ПТКТ), нею опікувався відділ Чортківського ПТКТ.

З 1935 року печера Угринська стала цілком доступна для туристів. На вході було збудовано браму, на якій встановили напис: "Вхід у підземні лабіринти - платний". При печері утримувався платний провідник, що проводив екскурсії в печеру за вхідними квитками. Угринська печера стала відома далеко за межами повіту.

Оглядати її приїздили туристи з Сербії, Румунії, Франції, Англії та інших країн. Цікавились нею вчені і студенти Тернополя, Львова, Кракова, Варшави. Всі, хто побував у печері, залишали свої відгуки про неї у спеціальній книзі. Перше письмове повідомлення про печеру датується 1936 роком. Про неї є згадка в путівнику по Тернопільському воєводству Томаша Кунцека.

У 1959 році печеру досліджував вчитель Угринської восьмирічної школи Михайло Біль. Він зробив невеличкий опис печери, який опублікував в районній газеті.

Вперше повний план відомої частини печери виконав у 1962 році шахтовий загін Інституту мінеральних ресурсів м. Сімферополя під керівництвом В. М. Дублянського було закартовано 428 метрів.

У 1966 році кияни під керівництвом В. Я. Рогожнікова, подолавши вузькі щілини ходу що іде на північ, відкрили Північний районі та провели його топозйомку

У 1973 році група тернопільських спелеологів (Зімельс Ю. Л., Немировський Е. А., Федоров С. І.) провели топозйомку Ближньої та Північної частини печери, так як плани Рогожникова і Дублянського виявилися неточними.

У 1986 році тернопільські спелеологи прокопали хід в південній частині Північного району і з'єднали його з ближнім районом.

Дослідження печери тривають.